Давайте знайомитись

 Я, Форостяна Вікторія Іванівна, практичний психолог, а також учитель біології та основ здоров'я (ЗБД) І кваліфікаційної категорії Комунального закладу " Гайворонський ліцей №1" , працюю в школі вже 12 років

    

  Усі дороги ведуть до школи…  Ці слова цілком і повністю характеризують мій життєвий шлях

       Я – вчитель.   Іноді, коли в школі після уроків настає тиша, я замислююсь і задаю собі питання: «Чому я тут?» Ні,  не працюю – я тут живу. Чому  навіть у ті часи, коли шкільні стіни замінюються на домашні, я знову повертаюся подумки до школи, до учнів, уроків?…Напевно, тому , що для мене професія вчитель – це не робота, це – моє життя. Тут, на уроках, я не помічаю, як лине час, а  спілкування з дітьми залишає мою душу  молодою . Водночас я відчуваю , що кожна дитина робить мене мудрішою, вчить чомусь, знаходить відгук в моєму серці.

      Пропрацювавши в школі кілька років , я зрозуміла одну річ: ти – або вчитель, або – ні. І не буває тут середнього.  Вчитель – це стан душі і думок, стиль життя і спілкування. Щоб бути вчителем, просто навчати мало, необхідно мати любов і терпіння  до учнів, необхідно захоплюватися своїм предметом, із захопленням навчати  дітей …Тільки не тому, що так треба, а тому, що тобі так хочеться поділитися знаннями.

    Я – вчитель.  Чому саме я?  Я вірю,  що кожна людина в цьому світі  має своє призначення .   Аналізуючи свій життєвий шлях, я знову і знову переконуюсь, що моє призначення – бути учителем. І навчати не тільки предмету, який я дуже люблю.    Я постійно думаю про те, чи все я зробила для учня так, як треба? Чи змогла я торкнутися його душі, щоб виріс він  добрим і людяним? Чи буде в ньому прагнення пізнати і зберегти  навколишній світ,  побачити в ньому красу і неповторність? Чи захистить він тварину від жорстокості?  Якою він виросте людиною? Чи залишиться на Землі після нього щось хороше, добре? Адже людиною мало народитись – людиною треба стати. Як допомогти дитині  на цьому непростому шляху?

     У своєму спілкуванні з дітьми (мені не хочеться називати це роботою) , я хочу бути старшим товаришем, намагаюся поділитись власним життєвим досвідом, застерегти дітей від можливих помилок. Я намагаюсь бути відкритою і доступною у спілкуванні, вислухати і підтримати, підказати і пожаліти, направити і захистити,  а іноді просто налити склянку чаю і мовчки посидіти поряд. Бо діти – різні, і різне у них життя. Щоб зрозуміти дитину , необхідно побачити перед собою не тільки учня, а особистість, молоду і недосвічену , з власними проблемами і переживаннями, особливостями виховання в родині. І так важливо вчасно простягнути їй руку допомоги.

   На своїх уроках я завжди  пов`язую матеріал з життям, навчаю дітей користуватися новими  знаннями. Я вважаю, що знання  мають цінність, якщо вони  пов`язані з практикою  життя. І не випадково я обрала саме біологію, бо мій предмет – наука про життя.  Ми навчаємо один одного: я - дітей, а діти -  мене. 

      Я дуже люблю свою роботу, хоча вона складна і займає більшість часу. Я дуже люблю дітей, хоча іноді здається, що вже не вистачає сил. Я завжди намагаюся бути чесною, відкритою і доступною для учнів, і відчуваю, що вони довіряють мені. Я обожнюю свій предмет і вважаю його одним з найцікавіших, найперспективніших, найнеобхідніших. В біології ще багато невідкритого, незвіданого. Нам необхідні добрі лікарі, ветеринари, агрономи, мікробіологи, тренери, селекціонери, генетики… Це тільки початок переліку.  В цьому я переконую своїх учнів. Я не просто навчаю, я намагаюся постійно показати для чого ці знання необхідні, де можна скористатися  ними на практиці і в подальшому дорослому житті.

   Кожен урок я намагаюся зробити цікавим. Для цього постійно навчаюся і вдома самостійно, і відвідую різноманітні курси. Постійно поглиблюю знання з предмета. Люблю навчатися чогось нового і обов'язково втілюю це в життя. Буває, що не можу чітко  відповісти на якесь питання, що має учень. Але я цього не соромлюся.  Я кажу, що ця наука дуже об'ємна і неможливо знати все. Натомість ми ставимо з учнями проблемне питання і разом шукаємо на нього відповідь. Це тільки посилює довіру і повагу учнів. Ми навчаємо один одного: я- дітей, а діти -  мене.

    У роботі сучасного учителя  вважаю важливим  використання ІКТ

На уроках постійно впроваджую  інтерактивні технології навчання, окреме місце виділяю тренінгу
Мої улюблені методи навчання : Проблемно - пошуковий метод, метод проектів    

Вважаю, що головне, щоб дітям було цікаво і вийшовши зі школи вони мали критичне мислення і життєві навички, а також знання, що стануть їм у нагоді.

   Коли я бачу зацікавленість, коли я бачу результат – я щаслива.