Вирішила створити окрему сторінку, де викладу перекладені українською (адже саме українською мовою інформації про них вкрай мало) свої ж старі записи з інших блогів, що стосуються тем почуттів, наших внутрішніх регуляторів емоцій та бажань. Деякі записи надаватиму повністю, з деяких робитиму лише виписки. За кожною назвою запису стоїть посилання на оригінальний допис.
Багато говориться і пишеться про кохання. Прихильники піднесених духовних поглядів на почуття лають "сухарів": біологів і хіміків, які знаходять пояснення цим чарівним відчуттям в біохімічних процесах. Я ж не бачу нічого крамольного і такого, що принижує щось морально-психологічне в спробах знайти наукову основу кохання. Невже ви будете менше любити когось, якщо при цьому абсолютно тверезо зможете оцінити співвідношення гормонів і нейромедіаторів у себе в організмі? Справжню любов термінами не вб'єш, я вважаю. Тому що наявність емоцій і різне ставлення до різних людей - ознака людської індивідуальності і, як і будь-яка інша психофізіологічна характеристика, вимагає глибокого вивчення.
Тому сьогодні ми поговоримо про фенілетиламін - речовину кохання.
Багатьма дослідниками показано, що у відчуттях любові, прихильності, потягу до людини задіяні відразу кілька нейрогуморальних підсистем організму. З нейромедіаторів найбільш детально описана роль дофаміну, серотоніну, окситоцину і норадреналіну. Однак, немає причин сумніватися, що все ще складніше і основне значення, мабуть, має спільна робота різних сигнальних шляхів.
У цій статті я не буду описувати внесок дофаміну, серотоніну, окситоцину і норадреналіну у стан закоханості, любові і довготривалої душевної прихильності, а зупинюся на найбільш "чистій" і яскравій речовині-індукторі кохання, яке і дає те саме, описане поетами і письменниками, почуття абсолютної душевної неадекватності, що супроводжує ставлення до певної людини.
Отже, ФЕА - 2-фенілетиламін, β-фенілетиламін, 1-аміно-2-феніл-етан. По суті - це речовина, яка може бути попередником досить потужних психоактивних сполук, як в нашому мудрому організмі, так і у лабораторіях для органічного синтезу.
ФЕА синтезується безпосередньо у мозку. Однак, багато пишуть про наявність ФЕА в деяких продуктах, у тому числі - у шоколаді. На жаль, при оральному способі прийому, основна маса ФЕА буде перероблена хитрим ферментом МАО (моноамінооксидаза, про яку я сподіваюся зробити окремий пост) і тому в місця, де він зможе бути адекватно сприйнятий рецепторами і вплинути на душевний (тобто мозковий) стан, ФЕА в достатній кількості не потрапить. Хіба що, якщо ви з'їсте пару кіло найчистішого шоколаду у поєднанні з потужним необоротним і неселективним інгібітором МАО. Але це може призвести до смерті, тому краще закохатися, мені так здається. :)
Ефекти ФЕА знайомі багатьом на ранніх етапах закоханості: повний або частковий (у залежності від темпераменту) "неадекват" при зустрічі з об'єктом бажань, почервоніння-зблідніння, більш часте дихання і серцебиття, підвищене потовиділення, відсутність апетиту, розлад сну з відчуттям божевілля у мозку при тривалих виснажливих думках про нього/неї, незграбна гіперактивність або навпаки раптове заціпеніння в присутності об'єкта та/або деякий час після навіть короткочасного спілкування, втрата ваги в результаті всіх цих митарств... Симптоми підозріло нагадують ефекти стимуляторів амфетамінового ряду. І не випадково, бо саме ФЕА є "базою" для синтезу цих психотропів.
Як ви розумієте, такий стрес нормальний організм може терпіти відносно недовго: від декількох тижнів до декількох років (у залежності від відповідної реакції партнера, темпераменту того, хто закохався і багатьох інших факторів). При повному виснаженні такої ФЕА-залежної системи настає або стадія спокійної і впевненої любові у довгострокових відносинах, або охолодження до об'єкту і перемикання уваги.
Існують дані про дуже низькі рівні ФЕА у деяких аутичних хворих, людей з синдромом гіперактивності та дефіциту уваги, тих, хто страждає від глибокої і затяжної депресії. Зашкалюють же рівні ФЕА у шизофреніків і надмірно маніакальних людей.
Отже, друзі, все добре у міру!
Бажаю вам відчути на собі всі фази того, що прийнято називати коханням, без шкоди для власної психіки. :)
Окситоцин - нонапептидний нейромедіатор (нейромодулятор) і гормон, що впливає на специфічні рецептори і впливає на функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи.
Окситоцин підсилює значення "людського фактора" у відносинах. Вважається, також, що саме цей нейромедіатор впливає на різницю в оргастичних відчуттях при мастурбації і парному сексі.
Спочатку окситоцин розглядали як гормон, важливий безпосередньо для репродукції: він відповідає за почуття прихильності матері до дитини, та й бере безпосередню участь в самому процесі пологів, викликаючи маткові скорочення і ще більше виділяючись саме після інтенсивних скорочень матки, (саме препарат окситоцину використовують як родопомічний засіб при нестачі ендогенного), ця речовина потрібна й для успішного грудного вигодовування (стимулює лактацію).
Однак пізніше стало очевидним, що ця ж речовина відповідає за реакції під час сексу, при чому в обох статей (ерекція чоловічого статевого органу, сосків, скорочення м'язів), і після нього - потужний взаємний викид окситоцину призводить до зближення пари на нейрохімічному рівні. Він ще й підвищує ступінь довіри, знижує почуття страху.
Є версія, що саме з нестачею цього гормону пов'язані аутичні розлади.
Існує думка, що окситоцин знижує залежність від наркотиків і пом'якшує симптоми синдрому відміни.
NH2–Tyr–Gly–Gly–Phe–Met–Thr–Ser–Glu–Lys–Ser–Gln–Thr–Pro–Leu–Val–Thr–Leu–Phe–Lys–Asn–Ala–Ile–Ile–Lys–Asn–Ala–His–Lys–Lys–Gly–Gln–COOH - Приблизно так виглядає наше щастя.
Ендорфіни, а також енкефаліни - це ендогенні опіати, які сприяють відчуттям щастя і позбавлення від болю. Навіть сам термін походить від словосполучення "endogenous morphine".
Саме ендорфіни відповідають за стан солодкого блаженства в результаті будь-якої діяльності: спорту, статевого акту або навіть прослуховування музики і поїдання улюблених страв.
І якраз завдяки ендорфінам, вже після виснаження ФЕА (див. статтю 1 на цій сторінці), люди отримують задоволення від спілкування та проведення часу разом. Відповідно, маючи іншу людину як стимулятор вироблення ендогенних опіатів, його відсутність буде приводити до ефектів "ломки": туги за коханою людиною і депресивних станів у розлуці. Також, ендогенні опіати можуть служити регуляторами рівнів дофаміну і серотоніну (не забуваємо, що нейрогуморальна регуляція - занадто тонка система і досі багато в ній залишається не повністю ясним). Є думка, що при високому рівні ендорфінів в організмі швидше проходять процеси регенерації тканин, тобто краще загоюються рани, легше переносяться інфекції. Всі напевно чули, як про закоханих кажуть, що вони розквітають і здоровіше стають - це працюють, у тому числі, ендорфіни.
Ендорфінчіків вам!
Продовжую серію постів про речовини, які створюють наш настрій і відповідають за багато необхідних для приємної життєдіяльності функцій. Сьогодні мою увагу привернув ацетилхолін.
Ацетилхолін може виступати у ролі нейротрансмітера. Він модулює такі важливі функції як пам'ять і багато інших. Цікава ця речовина ще й тим, що може виступати і як гальмуючий і як збуджуючий нейромедіатор, у залежності від мішені. Ацетилхолін також викликає свідоме скорочення або розслаблення м'язів.
Для когнітивних функцій АЦХ безсумнівно важливий, бо відповідає за переробку і зберігання інформації у нейронах. Особливо важливою є достатня наявність АЦХ для інтерпретації тактильних сигналів і короткочасної пам'яті. Як бачите, всі ці моменти можна легко прив'язати до здорового сексуального життя (не кажучи вже про безпосередню участь цього нейромедіатора в ерекції).
Так що, не лякайтеся цього довгого слова в моїх попередніх і наступних постах.
Ацетилхолін - хороший! :)
Ось вони - нейромедіатори, які приносять нам приємні відчуття. Насправді, таких речовин значно більше, ніж дві, але дофамін і серотонін, однозначно головні гравці у цій справі.
А тепер трошки наукових визначень:
Дофамін - нейромедіатор, а також гормон, що виробляється мозковою речовиною надниркових залоз і іншими тканинами (наприклад, нирками). За хімічною структурою дофамін відноситься до біогенних амінів, конкретно до катехоламінів. Дофамін є попередником норадреналіна (і, відповідно, адреналіна) в його біосинтезі. (Вікіпедія)
Серотонін - один з основних нейромедіаторів. За хімічною будовою серотонін належить до біогенних амінів, класу триптаміну. (Вікіпедія)
Ці речовини дають нам приємні відчуття, але їх особливості значно відрізняються.
Про це ж я колись писала у старому особистому блозі:
Напевно, багато хто помічав, що є різниця між сильним бажанням отримати щось і здатністю відчувати задоволення від уже готового або присутнього чогось. В англійській мові є два відмінних терміна: "вонтінг" і "лайкінг". Якщо перший можна спокійно переводити як "прагнення" або "хотіння", то з адекватним перекладом другого виникають проблеми. У всякому разі, замінити цей процес одним словом у мене не вийшло. "Вподобання" - єдиний, хоч і не зовсім правильний варіант. Але сенс цих понять, думаю, вам ясний.
Так ось, за ці два відчуття відповідають, відповідно, два чарівних нейромедіатора: дофамін і серотонін. Це мої улюблені нейромедіатори, так як саме вони і створюють нам гарний настрій і позитивне самопочуття. Однак, ефекти кожного досить яскраво відрізняються. Дуже грубо кажучи, дофамін відповідає за більш рішуче-мотиваційні реакції, а серотонін - за тихе щастя.
Коли нам чогось дуууже сильно хочеться, ми бажаємо, прагнемо і очікуємо - працює дофамін. А коли ми насолоджуємося якимось процесом - працює серотонін. Проводилися експерименти на тваринах, в яких було показано, що особини з нестачею серотоніну і надлишком дофаміну, дуже сильно хотіли їсти, але абсолютно не отримували задоволення від процесу їжі, а особини з надлишком серотоніну на фоні дофамінової недостатності, абсолютно нічого не хотіли, але, коли їм примусово вкладали в рот їжу, раптом з апетитом починали її поїдати. Експерименти схожого типу проводилися не тільки з їжею, але і з іншими поширеними бажаннями.
Ще один мій допис про дофамін у більш "ненауковій" і доступній манері - ось тут.
Ще один мій допис про дофамін у більш "ненауковій" і доступній манері - ось тут.
Сьогодні поговоримо про роль такої важливої речовини як норадреналін у розвитку сукупності емоцій і відчуттів, які називаються любов'ю. Про фенілетиламін, дофамін, серотонін, окситоцин і ацетилхолін ми вже говорили раніше.
Норадреналін (далі - НА) знаходиться у метаболічному ланцюжку між дофаміном і адреналіном. Для грубого розуміння можна уявити, що і викликає він ефекти приблизно середні між цими речовинами. Хоча, звичайно, все значно тонше і така пряма залежність не завжди спрацьовує. Усі три з'єднання належать до групи катехоламінів і, відповідно, здатні діяти і як гормони, і як нейромедіатори, та руйнуються моноамінооксидазою (МАО) і катехол-О-метилтрансферазою (КОМТ).
НА бере участь у регуляції так званого активного неспання. Він зайнятий у процесах контролю рівнів кров'яного тиску, скорочень серця та інших м'язів.
Про адреналін і його участь у реакціях типу "бийся або біжи" і станах пов'язаних зі страхом і небезпекою написано досить багато. А ось НА відповідальний за лютий настрій, злість і навіть відчуття вседозволеності, саме він здатний надихнути людину на вельми зухвалі вчинки. Тремтіння в кінцівках, судоми, "нездоровий блиск в очах", рум'янець - все це частина ефектів НА. Ця речовина дозволяє організму адаптуватися до впливів стресових ситуацій і знаходити ефективні рішення раптових проблем.
А тепер подумайте, що з вищеописаного може бути пов'язано з любов'ю? Правильно, дуже багато.
Надзвичайно важливим є здорове функціонування цієї складної катехоламінової системи. Надлишок норадреналіну призводить до маніакальних неконтрольованих станів, агресивності, а його недолік - до апатії, безсилля і депресії.
А розхитати тонку регуляцію запросто можуть багато психотропних речовин, нікотин, деякі ліки та й просто неправильне харчування з недоліком амінокислот і вітамінів.
Бережіть норадреналін, друзі, і буде вам щастя і результативне рішення життєвих проблем!
Тестостерон. Всі знають, що це - чоловічий гормон. З ним пов'язують саме поняття мужності, як нині модно висловлюватися - маскулінності.
Цілком очевидно, що саме тестостерон відповідає за лібідо самців, проте зовсім не так очевидно, що він же відповідає за лібідо у самок!
Здавалося б, жінка з підвищеними рівнями тестостерону може виглядати менш жіночно, бути більш грубою. Суто зовні високий рівень тестостерону виражається, наприклад, у надмірному оволосінні тіла (й обличчя), що часто сприймається як недолік, тому дівчата вдаються до різних засобів для видалення небажаного волосся. Можуть спостерігатися проблеми з менструальним циклом (особливо у формі тривалої відсутності менструації), синдром полікістозу яєчників і інші "жіночі проблеми". Зате з лібідо у таких дам, найчастіше, перебір. Саме вони можуть стати німфоманками.
У той же час дівчата з низьким рівнем тестостерону мають найбільш жіночні форми, часто - пишний бюст, не мають великих проблем з волоссям на обличчі, ногах і т.д. (у деяких їх навіть практично немає). Хоча, надмірно низькі рівні тестостерону також можуть призводити до проблем зі здоров'ям. Якщо спостерігається підвищений рівень естрогенів, то менструальний цикл може скоротитися аж до практично безперервних місячних. Недолік тестостерону призводить до зниження статевого потягу і здатності до оргазму (такі жінки можуть мати схильність його симулювати).
Ось який парадокс виходить - найбільш умовно "ненаситні" і гарячі жінки - можуть (без додаткового догляду за собою) досить непривабливо (за загальноприйнятими поглядами чоловічого населення) виглядати, а ті, кого зазвичай "всі хочуть", часто насправді можуть виявитись абсолютно холодними.
Природно, чистих пере- і недо- типів не так вже й багато, звісно, найчастіше навіть у однієї жінки гормональний статус може у різні періоди життя відрізнятися, однак тенденція, гадаю, зрозуміла.
Автор: http://probioukr.blogspot.com/p/blog-page_8.html
